ПОГЛЯД В МИНУЛЕ. Рубрика “Ретро-фото” трошки розбурхала любителів футболу нашого району і паралельно викликала ряд питань щодо чемпіонів та призерів району минулих років. Стосовно призерів точно сказати не можу, а ось по чемпіонам, деяка інформація є. За точку відліку беру 1989 рік, тому що саме в той рік сам дебютував в районному футболі в якості гравця і, відповідно, події врізалися в пам’ять найкраще саме починаючи з цього відрізка часу. Отже, 1989 рік – чемпіон району ФК”Маньківка”(згодом ця команда трансформується в “Цукровик- Красносілка”). Головна фішка цієї команди була в наявності 3 або 4 гравці з прізвищем Прибила. Минуло років 5-6, перш ніж я точно знав, хто Вітя, хто Володя, а хто Ваня. Ще запам’ятався молодий і по хорошому злий гравець середини поля 17-річний Володимир Гонтарук. А також швидкісний крайній захисник Юрій Барашенко. Характерна риса тієї команди не змінилася по сьогоднішній день – надійна оборона. 1990-1991 роки. Чемпіон району “Ранок” (Устя). Дворічна гегемонія цієї команди пов’язана з поверненням до рідних країв зоряного(на той час) форварда Володимира Швайдака. Але ясна річ, що ті два чемпіонати виграв не він один. Володимир Стахов, Віктор Решетник, Анатолій Олійник, Олександр Яловенко, Олександр Мовчан, Анатолій Тюхтій, Федір Кушпела, Петро Паламарчук разом з легендарним Степаном Чаплюком в воротах. Ця команда грала в організований футбол і відрізнялася умінням змінювати тактику по ходу гри, виходячи з можливостей суперника. 1992 рік. Чемпіон – ФК “Маньківка”. Той рік особисто для мене був особливим, окрім дебюту в складі “БЕТЗ”, був ще дебют в якості головного арбітра. У 5 чи 6 турі мене кинули, як тоді багато хто говорив, “в пекло”. Чинний чемпіон на оновленому стадіоні устянської школи приймав “Маньківку”. Сказати, що я хвилювався – значить взагалі нічого не сказати. Але мандраж пройшов відразу ж після стартового свистка. Команди видали Такий матч, що відрізками я взагалі забував, хто я і що тут роблю. Божевільні швидкості, мінімум зупинок в матчі, в контексті арбітражу та гра вийшла досить простою. Ніяких провокацій, картинних падінь чи симуляцій. Суперники були заклопотані футболом і, напевно, прекрасно розуміли, що мені 17-річному пацану в цьому матчі складніше всіх. За що я їм донині вдячний, саме після цього матчу зрозумів, що опускатися до скотинячого рівня ні в якому разі не можна – в футболі в тому числі. У цьому матчі гості сенсаційно перемогли 3: 1, і стало зрозуміло, що устянська гегемонія в районі добігає кінця. У другому колі в Красносілці ці команди зіграли внічию 1: 1, а ще через пару тижнів Маньківка, не програвши жодного матчу в сезони стала недосяжною. У 1993 – 1995 роках – чемпіоном ставала команда електротехнічного заводу “БЕТЗ”. Взагалі, ще в середині 80-х “реле” являв собою досить грізну силу, але в кінці того десятиліття у команди трапилася серйозна криза, вибратися з якої вийшло лише на початку 90-х. Зібрана на початку 1992 року Григорієм Григоришиним та Віктором Видайко команда вже через рік вистрілила, і згодом три сезони поспіль без питань вигравала район. Маючи потужний склад де виділялися півзахисники – Олександр Горбенко, Ігор Сотниченко та Михайло Кузев, котрі перейшли з розваленого роком раніше ФК”Флорино” а також досвідчені старожили Юрій Семенда, Микола Кушнір, Ігор Мазур, Олександр Головатий, Віталій Жорняк, Ігор Гончар, Олександр Присяжнюк, Олег Сірик -старший. Плюс молоді, але вже тоді залізні гравці основи, захисники Руслан Менюк, Володимир Яценко та Анатолій Грушалевіч. На початку 1996 року на заводі припинилося фінансування, і відігравши два стартових тури, команда “БЕТЗ” припинила своє існування. У 1997 році ця команда ще раз стала чемпіоном району, але вже під логотипом “РЕМ”. Але про це, згодом. 1996 – найбільш депресивний рік в історії футболу нашого району. Крім того, що після другого туру чемпіонат втратив “БЕТЗ”, до осені зникли ще 4 команди(Війтівка, В.Киріївка, Осіївка, Сумівка) – антирекорд. Додатково до всього щось незрозуміле відбувалося в Джулинці, лихоманило Красносілку. І саме починаючи з цього року чемпіонат почав проводитися в одній групі, друга група була ліквідована. Чемпіоном стала команда села “Лісниче”. В її складі грали всі гравці роком раніше розваленої команди “Флорино”. 1997 – був чемпіонатом двох команд: Спиртзавод(екс Флорино) і РЕМ(екс БЕТЗ). Ці команди залишили далеко позаду себе всіх переслідувачів і до фінішу прийшли з однаковою кількістю очок – 39. В результаті кращих показників в очних матчах (2:1 та 0:0) чемпіоном стала команда РЕМ. Золотий матч регламентом тоді передбачений не був. 1998 – 1999 в районі наступала спирзаводська епоха. У 98 році заводчани всього на 1 очко випередили відразу три команди – Цукровик, Колос (Джулинка) та РЕМ. А в 99 – взагалі достроково оформили другий поспіль титул, за 3 або 4 тури до завершення. 2000 рік. Неймовірним і захоплюючим вийшов заключний в 20 столітті сезон. Він запам’ятався запеклими боями між Спиртзаводом, який щороку методично зміцнював свій склад і РЕМом, де від старого складу часів БЕТЗ вже не залишилося і сліду. Ці команди настільки захопилися стеженням один за одним, що не помітили, як з-за їх спин непомітно вискочив красносілський “Цукровик”. У заключному турі Спиртзавод приймав команду Віктора Прибили. Господарів влаштовувала нічия, гостям потрібно було тільки перемагати. До середини першого тайму після голів Олега Гайдученко та Михайла Кузева заводчани повели 2:0 і здавалося, що на чемпіонських амбіціях “Цукровика” можна ставити хрест. Але ще в першому таймі Валерій Єрмаков один м’яч відіграв. А на початку другого тайму на поле вийшов нікому не відомий 17-річний хлопчина на ім’я Льоня Поліщук. Його дубль в останню десятихвилинку гри приніс “Цукровику” довгоочікуваний чемпіонський титул. 2001 рік. Ще в 1999 році РЕМ очолив В’ячеслав Головко і за 2 роки з молодих школярів зумів зліпити досить боєздатний колектив. Пік успіху цієї команди припав на 2001 рік, посилена Володимиром Швайдаком та Віталієм Скляренко, наймолодша команда району в середині другого кола несподівано очолила турнірну таблицю чемпіонату і до фінішу не дозволила Спиртзаводу та Цукровику скинути себе звідти. 2002 – 2006 роки – верховенство Спиртзаводу протягом п’яти сезонів досягає свого апогею. Зникнення РЕМа, а також відсутність ,навіть натяку на створення будь-якої команди в межах міста Бершадь призвело до того, що всі кращі гравці були зосереджені в складі заводчан. І як наслідок: 5 чемпіонських титулів поспіль. 2007 – 2008 роки. Чемпіонат не проводився. Протягом двох років три наші команди(Цукровик, В.Киріївка та Мякохід) вважайте збірні Бершадського району брали участь в чемпіонаті Теплицького району. Точно не пам’ятаю, але по-моєму 2 рази киріївська команда під керівництвом Олександра Шелеста його вигравала та одного разу чемпіоном була команда з Красносілки. 2009 рік – лебедина пісня спиртзаводскої чемпіонської машини. Останній титул завойований в неймовірній м’ясорубці з Цукровиком, Колосом, Бирлівкою та Підпріємцями. Той чемпіонат був одним з найсильніших за складом учасників і їх комплектацією. Перший рік, в якому у нас в районі стало модним запрошувати “легіонерів”. 2010 – 2013 роки. Ще в кінці 2008 року групою приватних підприємців міста(Сергій Тузенко, Володимир Царюк, Олександр Пітик та Юрій Нечитайло) було прийнято рішення про створення ще однієї футбольної команди на базі місцевих виконавців, але все-таки основну ударну силу цієї команди особливо в 2011 – 2012 роках становили легіонери. Завдяки серйозним по районним мірками фінансовим вливанням з “Спиртзаводу” в стан “динозаврів” перейшли майже всі бершадські гравці. Також приблизно в цей час перестав існувати чемпіонат сусіднього Чечельницького району, кращі гравці якого надовго осіли у нас. Так в складі “підприємців” з’явилися Олександр Нагірняк та брати Гаврильченко. Не можна сказати, що у цієї команди зовсім не було конкурентів. Той самий Спиртзавод постійно був в призовій трійці, а Красносільський “Цукровик” взагалі ,за вийнятком сезону 2012 та 2013 р., поступався чемпіону зовсім небагато. Чемпіонат з участю всього 6 команд. Зникли “Спиртзавод” та “Підприємець”, але з’явилися серйозні команди в В.Киріївці та Флорино. В результаті запеклої боротьби до останнього туру чемпіоном стала команда з В.Киріївки. Хоча джулинський “Колос” був не згоден з цим. Не пам’ятаю точно подробиць того скандалу, так як в той час перебував за кордоном, але саме через ці непорозуміння наступний чемпіонат у 2015 році не відбувся. 2015 рік. Як вже було зазначено вище, офіційно чемпіонат району 2015 року не проводився. Але 4 команди (Колос, Цукровик, Світанок-Агросвіт та Осіївка) домовилися і відіграли в 4 кола. Ніяких подробиць цього турніру особисто я не знаю, відомо лише, що переможцем став джулинський “Колос”. 2016 рік. Цей сезон запам’ятався створенням федерації футболу, а також непоганою організацією самого чемпіонату. Майже на всі матчі призначалися бригади арбітрів в повному складі, суворо вівся облік легіонерів у складах команд. Чемпіоном району стала ФК”Маньківка”, але ця команда не має нічого спільного з тією чемпіонською Маньківкою початку 90-х. Хоча в складі цієї команди погоду робили гравці з Бершадського району, формально клуб приписаний до села Орлівка Теплицького району(президент Валерій Тригубенко). Чемпіонство маньківчан цілком заслужене, досить сказати, що перші очки “Маньківка” втратила в заключному матчі першого кола, до цього здобувши 8 перемог поспіль. А фактичне чемпіонство було оформлено за 4 тури до фінішу. Рік захмарних зарплат, до Бершадського району хлинули кваліфіковані гравці не тільки з Вінницької області. У чотирьох провідних клубах гравцям платили суми мало не втричі більші, ніж в області. Частково такий експеримент себе виправдав. Розв’язка чемпіонату була феноменальною. Три команди ФК”Бершадь”, ФК”Маньківка” та “Світанок-Агросвіт” (Шляхова) набрали по 50 очок. У регламенті був прописаний золотий матч тільки за участю двох команд з рівною кількістю очок. В результаті: керівництво федерації перерахувало результати очних зустрічей цих трьох команд між собою. У підсумку: чемпіоном був проголошений ФК”Бершадь”. 2018 рік. Початок деградації та застою, який триває по сьогоднішній день. Заявилося 8 команд, після 7-го туру турнір покинула команда з Шляхової. В результаті, чемпіонат так і не дограли, але з чемпіоном все було б ясно. ФК “Бершадь” виграв усі 10 матчів і став недосяжним, навіть з урахуванням недоігранного сезону. 2019 рік. Чемпіонат не проводився. 2020 рік – навіть і не планувався. P.S. Всі події записані виключно з моєї пам’яті, якась частина зафіксована в інтернеті. Можливі неточності, якщо я десь помилився, прошу поправити мене в коментарях. Чемпіонати
Чемпіонати ВІДКРИТИЙ ЧЕМПІОНАТ УМАНЩИНИ. 13 ТУР «Базис-Юність»(Умань) – «Світанок-Агросвіт»(Шляхова ) – 1:11(0:8) 30 вересня. Городецьке. Стадіон “СК Базис”. Арбітр: Володимир Бондаренко(Умань).Світанок-Агросвіт: 1.Менюк(99.Ванжула 61) – 2.Красноженюк(18.Матвієнко 46); 10.СІКОРСЬКИЙ; 5.Сіренко(15.Щавінський 46); 8.Чайка – 17.Зуб(7.Гребінний 46); 9.Мазурик; 14.Черниш(6.Довгань 60); 21.Нгаха Колинс(16.Палянчук 65) – 11.Фурик – 22.Панченко(19.Білик 46). Тренер: Олег Облогін. Базис-Юність: 1.Овчинніков – 2.Амірасланов(17.Дем’янишин 70); 3.Коваленко; 4.В.Мельник; 5.Падафа; 7.Легедза;… Read More
Чемпіонати PRYME LEAGUE. 10 ДЕНЬ(ОГЛЯД) Удари в площину: 19(8+11) – 11(4+7). Фоли: 4(1+3) – 7(4+3). Як і в матчі цих команд у першому колі, Джулинський “Колос”, який поки ще живить слабкі надії навіть на чемпіонство, в досить складному для себе матчі зумів обіграти непоступливе “Шумилово” з різницею в два голи. Після першого тайму мало у… Read More
Чемпіонати ВІДКРИТИЙ ЧЕМПІОНАТ УМАНЩИНИ. 14 ТУР «Світанок-Агросвіт»(Шляхова) – «Отаман-Д»(Маньківка) – 6:1(4:1) 4 жовтня. Стадіон “Шляхова-Арена”. Арбітр: Олег Андрощук(Умань). Отаман-Д: 1.М.Лисько – 5.Бондар; 6.Опалько(3.І.Лисько 79); 8.Маляренко; 9.Журба(2.Сіренко 67); 11.А.Бровченко; 19.О.Бровченко; 20.Рябокінь; 44.ХМІЛЬ; 77.Широкопояс(17.Фещенко 50); 99.Підвисіцький(10.Мазуренко 55). Тренер: Олег Дніпровський. Світанок-Агросвіт: 1.Менюк(99.Ванжула 77) – 2.Красноженюк(18.Матвієнко 46); 10.СІКОРСЬКИЙ; 5.Сіренко; 8.Чайка(15.Щавінський 84) – 7.ГРЕБІННИЙ; 9.Мазурик; 14.Черниш(16.Палянчук 86); 21.Нгаха Колинс(17.Третяк 84)… Read More